Комунальний заклад ЦЕНТР ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Губиниської селищної ради Новомосковського району, Дніпропетровської області


запам'ятати

 

Інформація щодо заходів з виконання Національного плану управління відходами

В Україні за 2019 рік (без урахування даних АР Крим та м. Севастополь) утворилось майже 53 млн кубометрів побутових відходів. З них понад 10 млн тонн захоронювалися на сміттєзвалищах і полігонах. Їх в Україні близько 6 тис, а загальна площа — 9 тис. га.

   

Управління відходами

 

Управління відходами – збирання, перевезення, оброблення (включаючи відновлення та видалення), нагляд за такими операціями і подальший контроль, догляд за об'єктами видалення відходів після їх закриття, а також діяльність брокерів та дилерів. Це визначення запропоновано Директивою Європейського Парламенту та Ради 2008/98/ЄС про відходи.

Принципи реформи управління відходами: 

1. Відповідність засадам економіки замкненого циклу 

Економіка замкненого циклу або циркулярна економіка (англ. Closed-loop economy, Circular economy) — модель економічного розвитку, заснована на відновленні та раціональному споживанні ресурсів, альтернатива традиційній, лінійній економіці. Використовує економічні підходи з метою мінімізації негативного впливу на довкілля,  безвідходного виробництва та досягнення цілей сталого розвитку. 

2. Ієрархія управління відходами 

П’ятиступенева ієрархія управління відходами базується на пріоритеті запобігання утворенню відходів, а якщо запобігти не вдається – докладаються зусилля для повторного використання, якщо і це неможливо – здійснюється рециклінг (матеріали з відходів переробляються на продукцію, матеріали або речовини). Рециклінг включає перероблення органічного матеріалу, але не включає відновлення енергії чи перероблення на матеріали, що будуть використовуватися як паливо або матеріали для зворотнього заповнення.

Коли переробка (рециклінг) неможливі – застосовуються інші види утилізації відходів, у т.ч. операції із відновлення енергії чи перероблення на матеріали, що будуть використовуватися як паливо або матеріали для зворотнього заповнення. 

У разі відсутності можливостей виконати попередні операції відбувається видалення відходів – захоронення їх у спеціально обладнаних місцях та знищення (знешкодження) на установках, що не відповідають екологічним нормативам. 

 3. Інтегрована інформаційна система з управління відходами

Для ефективного управління відходами як на національному, так і на регіональному рівнях має бути розроблена інформаційна система із зручним доступом до даних щодо  ліцензій, дозволів, розміщення полігонів та сміттєзвалищ, актуальної інформації про забруднювачів та переробні потужності.

4. Системність та планованість 

Реалізація реформи здійснюється як на державному, так регіональному та місцевому рівнях. На основі Національного плану  управління відходами розробляються  Регіональні плани управління відходами з використанням єдиних методологічних підходів. 

5. Розширена відповідальність виробника (РВВ) 

Це фінансовий і організаційний механізм спрямований на підтримку розробки та виробництва товарів, що повністю враховують та полегшують ефективне використання ресурсів впродовж усього їхнього життєвого циклу, включаючи їх відновлення, повторне використання, утилізацію без шкоди для вільного обігу товарів на внутрішньому ринку. Основна мета РВВ  збільшити кількість та ступінь відновлення продукту та мінімізувати вплив відходів на довкілля. 

Політика РВВ вперше почала застосовуватися на початку 1990-х років серед низки європейських держав, особливо стосовно відходів упаковки, і в подальшому поширилася у країнах ЄС та за його межами. З того часу система РВВ сприяла значному збільшенню темпів переробки відходів та допомогла зекономити державні витрати на управління відходами. 

6. Інтеграція у ринок відходів ЄС та європейську систему управління відходами 

Реформа не тільки відповідає європейському законодавству, але і враховує українські реалії та особливості ринку. При цьому, такі фундаментальні речі як вимоги до учасників системи управління відходами, класифікація відходів - мають повністю відповідати стандартам ЄС. Це створюється для того, аби українським установам та підприємтсвам було простіше інтегруватися у систему ЄС і говорити із партнерами однією юридичною мовою. 

 

 

Нормативно-правові акти ЄС, впровадження яких є обов’язковим для України, відповідно до Угоди про Асоціацію:

Рамкової Директиви № 2008/98/ЄС Європейського парламенту та Ради від 19 листопада 2008 р. “Про відходи та скасування окремих Директив”;

Директиви Ради № 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 р. “Про захоронення відходів” із змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) 1882/2003;

Директиви № 2006/21/ЄС Європейського парламенту та Ради від 15 березня 2006 р. “Про управління відходами видобувних підприємств та внесення змін і доповнень до Директиви 2004/35/ЄС”;

Директиви 94/62/ЄС Європейського парламенту та Ради від 20 грудня 1994 р. “Про упаковку та відходи упаковки”;

Директиви 2012/19/ЄС Європейського парламенту та Ради від 4 липня 2012 р. “Про відходи електричного та електронного обладнання (ВЕЕО)”;

Директиви 2006/66/ЄC Європейського парламенту та Ради від 6 вересня 2006 р. “Про батарейки і акумулятори та відпрацьовані батарейки і акумулятори”.

Нормативно-правові акти і нормативні документи, що розроблятимуться та прийматимуться на виконання цієї Стратегії, повинні базуватися виключно на принципах і положеннях відповідних актів європейського законодавства.

Українське законодавство що регулює поводження з небезпечними відходами.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Закон України «Про відходи».

Закон України «Про хімічні джерела струму».

Постанова КМУ від 13 липня 2000 р. № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів»

Постанова КМУ від 13 липня 2016 р. № 446 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами»